Пример готовой курсовой работы по предмету: Уголовное право
Содержание
ВСТУП
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
РОЗДІЛ
1. Поняття і види тілесних ушкоджень.
РОЗДІЛ
2. Умисне тяжке тілесне ушкодження
РОЗДІЛ
3. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання
РОЗДІЛ
4. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
Выдержка из текста
ВСТУП
Життя людини, відповідно до ст. З Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, а в ст.
2. Основного Закону наголошується, що кожна людина має невід’ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити людину життя. Тому злочини проти життя становлять велику суспільну небезпеку. До них КК відносить різні види умисних вбивств (статті 115— 118), вбивство через необережність (ст. 119), доведення до самогубства (ст. 120), погрозу вбивством (ст. 129).
У частині 1 ст.
11. дається поняття вбивства як умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині. Крім того, в ст.
11. передбачена відповідальність за вбивство через необережність. Тому загальне поняття вбивства може бути визначене як умисне або необережне заподіяння смерті іншій людині. Заподіяння смерті іншій людині — це позбавлення її життя.
Об’єктом вбивства є життя людини. Початком життя при цьому слід вважати початок фізіологічних пологів. Посягання на плід людини до початку родового процесу не є посяганням на життя і може призвести до відповідальності за незаконне проведення аборту. Кінцевим моментом життя є біологічна смерть.
Закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалежно від її життєздатності, віку, моральних якостей тощо. Вбивство — це позбавлення життя іншої людини. Самогубство або замах на самогубство злочином не вважається.
З об’єктивної сторони вбивство може бути здійснене шляхом дії або бездіяльності. Для позбавлення людини життя може застосовуватися як фізичний вплив (удар ножем, задушення, отруєння тощо), так і психічний (заподіяння душевної травми, що викликала смерть, підбурювання до самогубства особи, яка не усвідомлює значення цього акту тощо).
У разі вчинення вбивства шляхом бездіяльності йдеться про вчи-нення винним дій, що запобігли б настанню смерті за умови, що він зобов’язаний був і мав можливість їх вчинити. Наприклад, особа ме-дичного персоналу з метою заподіяння смерті хворому не застосовує необхідного лікування.
Обов’язковою ознакою закінченого складу вбивства є настання злочинного наслідку — смерті людині. При цьому необхідно встановити причинний зв’язок між діянням винного і настанням смерті потерпілого.
Вбивство — це протиправне позбавлення життя. Тому не є вбивством, наприклад, позбавлення життя людини в стані необхідної оборони. Навпаки, згода потерпілого на позбавлення його життя не виключає протиправності діяння.
З суб’єктивної сторони вбивство може бути вчинене як з умислом (прямим або непрямим), так і через необережність (злочинну самовпевненість або злочинну недбалість).
Правильна кваліфікація умисного вбивства передбачає ретельне дослідження його мотивів і мети.
Метою даної курсової роботи є доцільний розгляд умисного тяжкого тілесного ушкодження, розгляд покарання за скоєння цього злочину.
Актуальним є те, що на даний час дуже багато злочинів вчинюється саме з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень і є необхідність передбачування знань практикуючих органів та дій досконалого вивчення ознак складу злочину, передбаченого ст.ст. 121, 123,
12. КК України, відмежування цих злочинів від інших злочинів проти життя і здоров’я
Список использованной литературы
1.Конституція України від 28.06.1996р.
2.Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року/ За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, 2001.
3.Постанова Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи»
4.Постанова ПВС «Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільна небезпечних посягань» № 4 від 28 червня 1991 р. (п. 10).
5.Основи законодавства України про охорону здоров’я від
1. листопада 1992р.
6.Інструкція щодо констатації сперті людини на підставі смерті мозку. Затверджена наказом МОЗ №
22. від
2. вересня 2000 р.
7.Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності. Затверджений постановою КМ №
22. від 4 квітня 1995 р.
8.Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Затверджені наказом МОЗ від 17 січня 1995 р.
9.Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти/ М.І.Бажанов, В.Я.Тацій, В.В.Сташис, І.О.Зінченко та ін..; за ред. професорів М.І.Бажанова, В.Я.Тація, В.В.Сташиса. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2003.
10.Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак./ Г.В. Андрусів, П.П.Андрушко, С.Я.Лихова та інші; За редакцією П.С.Матишевського та інших. – К.: Юрінком Інтер; 1999.
11.Майдан-ІНФОРМ: 08-11-2007 13:07 // URL: http://maidan.org.ua/static/news/2007/1194520057.html
