Сколіоз і лікувальна фізична культура: комплексний аналіз етіології, патогенезу, класифікації та сучасних методів реабілітації

Подростковий ідіопатичний сколіоз, що становить до 80% усіх випадків, вражає 2-3% населення, що робить його однією з найбільш поширених і соціально значущих ортопедичних патологій. Це не просто косметичний дефект, а складна триплощинна деформація хребта, що характеризується бічним викривленням у фронтальній площині, поєднаним зі зміною природних сагітальних вигинів та обов’язковим скручуванням (торсією) хребта навколо вертикальної осі. Прогресування сколіозу може призвести до серйозних вторинних деформацій грудної клітки та таза, порушення функцій життєво важливих органів — легень, серця і навіть тазових органів, значно погіршуючи якість життя пацієнта. Незважаючи на очевидні зовнішні прояви, справжня небезпека криється у внутрішніх ускладненнях, які без належного лікування можуть стати критичними.

В умовах, коли фактори ризику, такі як малорухливий спосіб життя та тривале перебування в неправильній позі, стають все більш поширеними, розуміння етіології, патогенезу та класифікації сколіозу набуває особливої актуальності. Це оглядове дослідження покликане систематизувати наявні дані, представляючи собою всебічний аналіз причин виникнення та розвитку сколіозу, сучасних методів його діагностики, а також ключових підходів до консервативного лікування та реабілітації. Особливу увагу буде приділено ролі лікувальної фізичної культури (ЛФК) як фундаментальному елементу комплексної терапії, розглядаючи її принципи, методики, ефективні комплекси вправ та допустимі фізичні навантаження. Також будуть заторкнуті допоміжні методи реабілітації та новітні інновації в нехірургічному лікуванні, підкреслюючи важливість своєчасної профілактики та персоналізованого підходу до кожного пацієнта.

Сколіоз: визначення, етіологія та патогенез

Розуміння сколіозу вимагає глибокого занурення в його морфологічну сутність і механізми розвитку, які залишаються предметом активних наукових досліджень.

Визначення сколіозу

Сколіоз — це не просто бічне викривлення хребта, яке можна помітити неозброєним оком. Це набагато складніша та багатовимірна патологія, що є триплощинною деформацією, яка зачіпає хребет одночасно в трьох вимірах:

• У фронтальній площині спостерігається безпосередньо бічне викривлення, що утворює характерні дуги.
• У сагітальній площині відбувається зміна фізіологічних вигинів — грудного кіфозу (вигин назад) та шийного, поперекового лордозів (вигини вперед), які можуть як згладжуватися, так і посилюватися.
• У горизонтальній площині виникає обов’язкове скручування або торсія хребта навколо його вертикальної осі. Саме цей компонент, часто непомітний на ранніх стадіях, робить сколіоз структурною деформацією.

Таке комплексне викривлення неминуче призводить до вторинної деформації суміжних структур: грудної клітки, таза. Ці зміни, в свою чергу, можуть негативно впливати на функціонування внутрішніх органів, призводячи до порушень роботи легень, серця та органів тазового дна, що значно знижує якість життя та може стати причиною серйозних ускладнень. Це означає, що відсутність лікування не тільки погіршує естетику, але й безпосередньо загрожує здоров’ю внутрішніх органів.

Етіологічні теорії та фактори розвитку

Ідіопатичний сколіоз, що становить переважну більшість випадків (до 80%), залишається однією з найзагадковіших патологій хребта, оскільки його причини до кінця не з’ясовані. Проте наукове співтовариство висуває низку теорій, кожна з яких робить свій внесок у розуміння цього багатофакторного захворювання.

1. М’язова теорія. Ця концепція припускає, що деформація хребта виникає через первинне порушення м’язової рівноваги. Припускається, що асиметричний тонус або слабкість певних груп м’язів призводить до неправильного впливу на хребет, викликаючи його викривлення. Однак результати досліджень у цій галузі часто суперечливі, і багато вчених схиляються до того, що м’язові аномалії є скоріше вторинними змінами, що розвиваються у відповідь на вже наявну деформацію, ніж її першопричиною.
2. Нервова теорія. Ця теорія зосереджена на ролі нервової системи у розвитку сколіозу. У її рамках розглядаються дві основні концепції:
   • Сенсорний розлад інтеграції: припускається, що порушення в обробці сенсорної інформації (наприклад, пропріоцептивної, вестибулярної) можуть призводити до помилок у підтримці постурального контролю та рівноваги, що з часом провокує розвиток сколіотичного викривлення.
   • Порушення розвитку нервової системи: деякі дослідники вважають, що аномалії у розвитку спинного мозку або периферичної нервової системи можуть створювати схильність до сколіозу, впливаючи на трофіку тканин та нормальний ріст хребців.
3. Теорії порушення обміну сполучної тканини. Ці теорії постулюють, що зміни у структурі та метаболізмі сполучної тканини, особливо у міжхребцевих дисках, відіграють ключову роль. Порушення у складі колагену або еластину можуть призвести до зниження міцності та еластичності дисків, роблячи хребет більш вразливим до деформації. Як і у випадку з м’язовою теорією, тут також існує дискусія про те, чи є ці зміни первинними або вторинними щодо викривлення, що вже почалося.

Крім цих фундаментальних напрямків, ведуться активні дослідження і в інших областях:

• Генетична природа сколіозу: роботи, у тому числі дослідження в Новосибірську, вказують на значну роль спадковості. Ідентифікація специфічних генів або поліморфізмів, пов’язаних з підвищеним ризиком розвитку сколіозу, відкриває нові перспективи для ранньої діагностики та персоналізованих підходів до лікування.
• Вплив остеотропних гормонів гіпофіза: дослідження М.Г. Дудіна та його колег демонструють, що порушення у балансі гормонів, що регулюють ріст кісткової тканини, можуть впливати на характер прогресування деформації, особливо в період активного зростання. Ці дані підкреслюють комплексність етіології та необхідність міждисциплінарного підходу.

Патогенез прогресуючого сколіозу

Патогенез прогресуючого сколіозу являє собою складний ланцюг взаємопов’язаних подій, які призводять до наростання деформації. І.А. Мовшович запропонував трифакторну модель, яка найбільш повно пояснює цей процес:

1. Первинний патологічний фактор (диспластичні зміни). Цей фактор є відправною точкою і включає різні диспластичні зміни в спинному мозку, хребцях та міжхребцевих дисках. Вони можуть бути як вродженими (наприклад, аномалії розвитку хребців), так і набутими, порушуючи нормальний ріст та розвиток хребта. Наприклад, одностороння затримка росту хребців на одному боці призводить до асиметричного розвитку та початку викривлення.
2. Обмінно-гормональні порушення. Цей фактор створює загальне патологічне тло в організмі, роблячи його більш сприйнятливим до прояву первинного диспластичного фактора. Порушення в білковому, вуглеводному, мінеральному обмінах можуть послаблювати сполучну тканину, впливати на кістковий ріст та м’язовий тонус, тим самим сприяючи прогресуванню деформації. Гормональний дисбаланс, особливо в період активного зростання, також відіграє значну роль.
3. Статико-динамічні порушення. Ці порушення набувають особливого значення в період активного зростання дитини, коли хребет відчуває підвищені статичні та динамічні навантаження. Неправильна постава, тривале перебування в асиметричних позах, слабкість м’язового корсета — все це створює умови для посилення вже наявного викривлення та формування структурних змін хребців.

Згідно з Мовшовичем, лише поєднання всіх трьох факторів може викликати прогресуючу форму сколіозу. Іншими словами, один лише диспластичний фактор без несприятливого обмінно-гормонального фону та неправильних статичних навантажень може не призвести до значного прогресування, що підкреслює комплексний характер проблеми.

Послідовність морфологічних змін при прогресуючому сколіозі виглядає так:

1. Початкове викривлення: Невелике, ледь помітне викривлення хребта порушує його біомеханічну рівновагу.
2. Асиметричне навантаження: На увігнутому боці дуги викривлення виникає підвищене компресійне навантаження, а на опуклому — розтягнення.
3. Зміни в міжхребцевому диску: Під впливом асиметричного навантаження починають розвиватися структурні зміни в міжхребцевому диску на увігнутому боці — він стоншується, втрачає свою пружність.
4. Деформація тіл хребців: Далі на тілах хребців з увігнутого боку утворюються клиновидні вирости (клиновидна деформація хребців), а на опуклому боці вони можуть уплощуватися або розтягуватися. Одночасно відбувається торсія хребців, посилюючи триплощинну деформацію.

Таким чином, патогенез сколіозу — це динамічний і складний процес, що вимагає всебічного підходу до діагностики та лікування.

Класифікація сколіозу та ступені деформації

Систематизація форм сколіозу дозволяє лікарям точно діагностувати захворювання, прогнозувати його перебіг та обирати найбільш адекватні методи лікування. Різноманітність класифікацій відображає складність та багатогранність цієї патології.

Класифікація за походженням та формою викривлення

Сколіоз підрозділяється на кілька основних типів залежно від його першопричини та морфології викривлення:

1. За походженням:
   • Вроджений сколіоз: Цей тип обумовлений аномаліями розвитку хребта, які формуються ще внутрішньоутробно. Причини можуть бути пов’язані з дефектами формування хребців (наприклад, напівхребці, клиновидні хребці), їх злиттям (блокові хребці) або аномаліями розвитку ребер. Вроджені форми часто проявляються рано та можуть мати високий ступінь прогресування.
   • Набутий сколіоз: Розвивається після народження під впливом різних зовнішніх та внутрішніх факторів. До них належать:
     • Рахітичний сколіоз: Наслідок рахіту, що призводить до порушення формування кісткової тканини та слабкості зв’язково-м’язового апарату.
     • Статичний сколіоз: Виникає через асиметричне навантаження на хребет, часто внаслідок різної довжини ніг, плоскостопості або тривалого перебування в неправильній позі.
     • Ішіалгічний сколіоз: Викликаний компенсаторним викривленням хребта у відповідь на больовий синдром, наприклад, при радикуліті або грижі міжхребцевого диска.
     • Паралітичний сколіоз: Розвивається внаслідок асиметричного ураження м’язів, що беруть участь у формуванні постави, або їх функціональної недостатності. Причиною можуть бути поліомієліт, церебральний параліч, травми спинного мозку.
   • Ідіопатичний сколіоз: Найпоширеніший тип, що становить близько 80% усіх випадків. Його етіологія до кінця не з’ясована, але вважається, що він пов’язаний з комбінацією генетичних, нейром’язових та біомеханічних факторів.
2. За формою викривлення:
   • C-подібний сколіоз: Характеризується наявністю однієї основної дуги викривлення, що нагадує літеру «C».
   • S-подібний сколіоз: Включає дві основні дуги викривлення, спрямовані в протилежні боки, що надає хребту вигляду літери «S». Часто верхня дуга знаходиться в грудному відділі, а нижня — в поперековому.
   • Z-подібний сколіоз: Зустрічається рідше та характеризується трьома і більше дугами викривлення, що вказує на більш виражену та складну деформацію.

Класифікація за локалізацією та диспластичний сколіоз

Локалізація викривлення також є важливим класифікаційним критерієм, який впливає на клінічні прояви та тактику лікування:

• Шийний сколіоз: Викривлення локалізується в шийному відділі хребта. Зустрічається рідко, але може викликати головні болі, запаморочення та порушення кровопостачання головного мозку.
• Грудний сколіоз: Найчастіша локалізація. Викривлення зачіпає грудний відділ, що часто призводить до деформації грудної клітки, формування реберного горба та порушення функції дихання та серцево-судинної системи.
• Поперековий сколіоз: Викривлення в поперековому відділі. Може викликати болі в попереку, асиметрію таза та порушення роботи органів черевної порожнини.
• Шийно-грудний сколіоз: Викривлення охоплює як шийний, так і верхньогрудний відділи.
• Грудопоперековий сколіоз: Поєднує викривлення в грудному та поперековому відділах.
• Попереково-крижовий сколіоз: Рідкісний тип, що зачіпає нижню частину попереку та крижі.

Окремої уваги заслуговує диспластичний сколіоз, який являє собою важку форму викривлення, що виникає через дисплазію попереково-крижового відділу хребта. Часто виявляється у дітей віком 8-10 років і має виражену тенденцію до швидкого прогресування. Цей тип сколіозу часто вимагає раннього та агресивного лікування через високий ризик серйозних ускладнень.

Ступені сколіозу за Коббом та оцінка стабільності

Найбільш широко використовуваною у світі та Україні класифікацією для оцінки ступеня тяжкості сколіозу є класифікація за Коббом, заснована на вимірюванні кута викривлення хребта на рентгенограмі. Цей кут визначається шляхом проведення двох ліній: однієї — по верхній замикальній пластинці верхнього кінцевого хребця викривлення, і другої — по нижній замикальній пластинці нижнього кінцевого хребця. Кут між цими лініями (або перпендикулярами до них) і є кутом Кобба.

Ступінь сколіозу	Кут Кобба	Клінічні прояви та характеристики
I	До 10°	Слабкість м’язів спини, що часто залишається непоміченою. Незначна асиметрія надпліччя та лопаток, що виявляється при ретельному огляді. Можлива наявність невеликого м’язового валика на боці викривлення. Загальне порушення постави, яке може бути прийняте за «сутулість».
II	Від 10° до 25°	Видиме порушення постави, яке стає помітним навіть при звичайному огляді. Починається структурне формування реберного викривлення (реберного горба), хоча він ще не сильно виражений. Нерівномірний тонус м’язів спини: з одного боку м’язи напружені (спазмовані), з іншого — ослаблені. Можливі больові відчуття в спині, що посилюються після фізичних навантажень.
III	Від 26° до 50°	Значне посилення всіх ознак II ступеня. Чітко виражений реберний горб. Асиметрія таза, яка може призводити до функціонального укорочення однієї ноги. Зниження загальної витривалості організму. Починають виникати проблеми з дихальною, травною та сечовидільною системами через тиск на внутрішні органи. Хронічні болі в спині стають частішими та інтенсивнішими.
IV	Понад 50°	Важка, виражена деформація тулуба, що значно змінює зовнішній вигляд пацієнта. Серйозні порушення функцій усіх життєво важливих органів та систем (легенів, серця, шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи). Значне обмеження рухової активності, пересування стає майже неможливим без сторонньої допомоги. Виражений больовий синдром, часто резистентний до консервативного лікування. Психологічні проблеми та низька якість життя.

Оцінка стабільності сколіозу є критично важливою для прогнозування його прогресування та вибору тактики лікування. Вона проводиться шляхом порівняння кута деформації за Коббом на рентгенограмах, виконаних у двох положеннях: лежачи та стоячи.

• Стабільний сколіоз: Якщо різниця кута викривлення між положенням лежачи та стоячи невелика (показник ближче до 1, тобто кути майже однакові), це вказує на стабільність деформації. Це означає, що структурні зміни в хребті вже досить виражені, і деформація не має значної гнучкості.
• Лабільний (нестабільний) сколіоз: Різниця кута викривлення за Коббом у положенні лежачи та стоячи більш ніж на 10-15° є показовим критерієм нестабільності деформації. Така значна різниця свідчить про гнучкість викривлення та високу ймовірність його прогресування. Це особливо важливо для дітей та підлітків, у яких кістковий ріст ще не завершений, і хребет продовжує формуватися.

Таким чином, комплексна класифікація та оцінка стабільності сколіозу дозволяють лікарям розробити найбільш ефективний та індивідуальний план лікування, спрямований на зупинку прогресування деформації та мінімізацію її наслідків.

Діагностика та фактори ризику сколіозу: поглиблений аналіз

Раннє виявлення сколіозу є наріжним каменем успішного лікування, оскільки дозволяє запобігти прогресуванню деформації та мінімізувати потенційні ускладнення. Діагностика сколіозу — це багатоетапний процес, що включає як клінічні, так і високотехнологічні інструментальні методи.

Клінічні та інструментальні методи діагностики

1. Фізичний огляд. Первинний етап діагностики завжди починається з ретельного фізичного огляду, який проводить ортопед або хірург. Лікар оцінює:
   • Положення плечей та таза: асиме��рія цих структур часто є першою ознакою сколіозу.
   • Асиметрію лопаток та надпліччя: одна лопатка може виступати більше або розташовуватися вище іншої.
   • Викривлення спини: візуально визначається дуга викривлення.
   • Тест Адамса (нахил вперед): пацієнта просять нахилитися вперед, розслабивши руки. Цей тест дозволяє краще виявити асиметрію спини, реберний горб (виступання ребер на одній стороні) та поперековий м’язовий валик, що є ознаками торсії хребта.
2. Рентгенографія. Цей метод залишається «золотим стандартом» у діагностиці сколіозу. Рентгенівські знімки хребта у фронтальній та сагітальній проекціях дозволяють:
   • Визначити кут викривлення за Коббом: це кількісна оцінка ступеня деформації, що є основним критерієм для класифікації та вибору тактики лікування.
   • Оцінити ступінь деформації: виявити торсію хребців, клиновидну деформацію.
   • Відстежувати динаміку: повторні рентгенографії дозволяють контролювати прогресування сколіозу з часом.
3. Комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ). Ці методи є більш інформативними та використовуються для:
   • Визначення причини сколіозу: особливо у випадках вродженого сколіозу або при підозрі на компресію спинного мозку, пухлини, аномалії розвитку нервової системи.
   • Детальної візуалізації структур: КТ забезпечує кращу візуалізацію кісткових структур, а МРТ — м’яких тканин, спинного мозку та нервових корінців.

Непроменеві методи діагностики: Комп’ютерно-оптична діагностика та сколіометрія

Для зниження променевого навантаження, особливо у дітей, розроблені та активно застосовуються непроменеві методи діагностики:

1. Комп’ютерно-оптична діагностика (КОД). Цей метод є безконтактним та використовує світлові технології для отримання тривимірної моделі поверхні спини пацієнта. КОД заснована на аналізі спотворення світлових смуг (муарових смуг), що проектуються на спину пацієнта. Спеціальна камера фіксує відбиті смуги, а комп’ютерна програма аналізує їх викривлення, створюючи детальну карту рельєфу спини. Це дозволяє:
   • Оцінити деформацію хребта без будь-якого променевого навантаження.
   • Виявити асиметрію тулуба, ротацію хребців та інші ознаки сколіозу на ранніх стадіях.
   • Використовувати метод для скринінгу та моніторингу ефективності лікування, що особливо цінно для дітей, які потребують регулярних обстежень.
2. Сколіометрія за Буннелем. Цей метод є доповненням до тесту Адамса і використовується для кількісної оцінки ротації тулуба, що корелює зі ступенем торсії хребта. Сколіометр Буннеля — це простий прилад, який прикладається до спини пацієнта під час нахилу вперед. Він вимірює кут повороту тулуба (кут ротації), дозволяючи об’єктивно оцінити наявність та вираженість ротаційного компонента деформації. Високі показники сколіометрії можуть свідчити про прогресуючий сколіоз.

Фактори ризику розвитку сколіозу

Сколіоз — це багатофакторне захворювання, і розуміння факторів ризику допомагає у профілактиці та ранньому виявленні:

• Генетична схильність: Наявність сколіозу у найближчих родичів значно підвищує ризик розвитку захворювання.
• Вік: Найчастіше сколіоз діагностується у дітей та підлітків у період інтенсивного зростання (від 10 до 16 років), коли хребет найбільш вразливий до деформацій.
• Статева приналежність: Дівчатка схильні до сколіозу частіше, ніж хлопчики, особливо до прогресування деформації.
• Стан м’язів та зв’язок: Слабість м’язового корсета спини та живота, а також підвищена еластичність зв’язок можуть сприяти розвитку та прогресуванню сколіозу.
• Малорухливий спосіб життя: Відсутність достатньої фізичної активності призводить до ослаблення м’язів, що підтримують хребет, та порушення постави.
• Нейром’язові захворювання: Такі патології, як церебральний параліч, м’язова дистрофія, поліомієліт, можуть викликати асиметрію м’язового тонусу та призводити до паралітичного сколіозу.
• Операції на грудній стінці в ранньому віці: Можуть порушувати симетричний ріст грудної клітки та хребта.
• Проблеми зі спинним мозком: Інфекції, травми, пухлини або аномалії розвитку спинного мозку можуть безпосередньо впливати на стабільність хребта.
• Порушення розвитку хребта: Вроджені аномалії хребців (наприклад, напівхребці) є прямою причиною вродженого сколіозу.

Усвідомлення цих факторів ризику дозволяє своєчасно проводити скринінг та профілактичні заходи, що є запорукою збереження здоров’я хребта.

Принципи та методики лікувальної фізичної культури (ЛФК) при сколіозі

Лікувальна фізична культура (ЛФК) є одним із найважливіших консервативних методів лікування сколіозу, особливо на початкових стадіях. Її ефективність обумовлена системним впливом на м’язово-зв’язковий апарат та здатністю формувати правильні рухові стереотипи.

Цілі та завдання ЛФК при сколіозі

Лікувальна фізична культура — це метод лікування різних захворювань та патологій, включаючи сколіоз, за допомогою спеціально підібраних фізичних вправ. При сколіозі ЛФК переслідує ряд ключових цілей, які втілюються через конкретні завдання:

Основні цілі ЛФК:

• Зміцнення м’язового корсета: Створення потужної та симетрично розвиненої м’язової опори для хребта.
• Поліпшення гнучкості та рухливості суглобів: Збереження або відновлення фізіологічної амплітуди рухів у хребті та прилеглих суглобах.
• Корекція постави: Формування навички правильного утримання тіла в різних положеннях.
• Стабілізація хребта в коригованому положенні: Закріплення досягнутих результатів корекції та запобігання подальшому прогресуванню деформації.

Деталізовані завдання ЛФК:

• Оздоровлення організму: Загальне зміцнення імунітету, поліпшення обмінних процесів.
• Поліпшення фізичного стану: Збільшення сили, витривалості, координації.
• Загартовування: Підвищення адаптаційних можливостей організму.
• Тренування сили волі та витривалості: Розвиток психологічної стійкості, що важливо для тривалого та регулярного виконання вправ.
• Підвищення рухливості та міцності хребта: Без шкоди для його стабільності.
• Нормалізація психічного стану: Зниження стресу та тривожності, пов’язаних із захворюванням.
• Поліпшення координації руху та рівноваги: Важливі для формування правильної постави та запобігання падінням.
• Швидке насичення тканин поживними речовинами та киснем: Завдяки поліпшенню кровообігу.
• Корекція вже наявних порушень:
  • Нормалізація тонусу м’язів спини: Це передбачає розслаблення спазмованих м’язів на опуклому боці викривлення та зміцнення ослаблених м’язів на увігнутому боці. Цей асиметричний підхід є ключовим у лікуванні сколіозу.
  • Збільшення життєвої ємності легень (ЖЄЛ): Вправи для дихання допомагають компенсувати обмеження дихальної функції при деформаціях грудної клітки.
  • Поліпшення кровообігу в тканинах хребта та прилеглих областях.

Принципи побудови програм ЛФК

Ефективність ЛФК при сколіозі безпосередньо залежить від суворого дотримання певних принципів:

1. Індивідуальний підхід: Програма ЛФК розробляється суто індивідуально, з урахуванням:
   • Особливостей пацієнта: Вік, загальний стан здоров’я, рівень фізичної підготовки.
   • Специфіки захворювання: Ступінь сколіозу, його локалізація, форма викривлення (C-, S-подібний), наявність супутніх патологій.
   • Напрямленості вправ на корекцію порушень: Вправи повинні виконуватися таким чином, щоб зміцнювати м’язи на увігнутому боці викривлення та розтягувати м’язи на опуклому боці. Це дозволяє створювати «м’язовий корсет», який активно сприяє вирівнюванню хребта.
2. Повторність та регулярність: Заняття мають бути регулярними, оскільки лише постійний вплив забезпечує стійкий терапевтичний ефект.
3. Тривалість впливу: Курс ЛФК — це не короткострокова кампанія, а тривалий процес, що вимагає терпіння та дисципліни.
4. Поступовість підвищення фізичного навантаження: Від простого до складного, від невеликих навантажень до інтенсивніших. Це дозволяє уникнути перевантаження та травм.
5. Всебічність впливу: Вправи мають задіювати різні групи м’язів, забезпечуючи гармонійний розвиток м’язового корсета.

Особливості ЛФК при S-подібному викривленні

S-подібний сколіоз, що характеризується двома або більше дугами викривлення, вимагає особливо ретельного підходу до складання програми ЛФК. Методи корекції для кожної дуги поєднуються, при цьому:

• Верхня (грудна) дуга: Якщо, наприклад, грудна дуга викривлена вправо, то вправи будуть спрямовані на розтягнення м’язів справа та зміцнення м’язів зліва. Це може включати витягування руки вгору з увігнутого боку грудного викривлення (у цьому випадку — лівої).
• Нижня (поперекова) дуга: Якщо поперекова дуга викривлена вліво, то акцент робиться на розтягнення м’язів зліва та зміцнення справа. Приклад: відведення ноги на стороні опуклості поперекового відділу (у цьому випадку — лівої ноги).

Такий асиметричний підхід дозволяє одночасно впливати на обидві дуги, домагаючись максимально можливої корекції та стабілізації хребта. Чи можна ігнорувати індивідуальні особливості викривлення, якщо успіх лікування безпосередньо залежить від точності підходу?

Рекомендації щодо частоти та тривалості занять

Для досягнення стійкого терапевтичного ефекту, заняття ЛФК рекомендується проводити регулярно:

• Частота: В середньому, 3-5 разів на тиждень. При активному прогресуванні сколіозу або на початку інтенсивного курсу лікування можуть бути рекомендовані щоденні заняття.
• Тривалість: Одне заняття має тривати 20-30 хвилин. Важливо не перевантажувати організм, особливо на початкових етапах.

Постійність і дисципліна у виконанні програми ЛФК є запорукою успіху в боротьбі зі сколіозом, дозволяючи не тільки коригувати деформацію, а й поліпшувати загальний стан здоров’я.

Ефективні комплекси вправ ЛФК та допустимі фізичні навантаження

При сколіозі правильно підібрані фізичні вправи та допустимі навантаження є ключовими для поліпшення стану хребта. Важливо розуміти, що не всі види активності однаково корисні, а деякі можуть навіть нашкодити.

Базові вправи для зміцнення та розтяжки

Ефективні комплекси ЛФК при сколіозі спрямовані на гармонійне зміцнення м’язового корсета, підвищення гнучкості хребта та формування правильної постави. Всі вправи умовно можна розділити на три категорії: для зміцнення м’язів спини, для розтяжки м’язів спини (особливо на опуклому боці) та для поліпшення постави. Комплекс завжди формується індивідуально, виходячи з локалізації та форми викривлення. Наприклад, при поперековому сколіозі акцент робиться на зміцнення м’язів нижньої частини спини, а при грудному — на м’язи плечового пояса та грудного відділу.

Розглянемо приклади загальнорекомендованих вправ, які часто використовуються для профілактики та корекції сколіотичних відхилень:

1. Вправа «Кобра» (лежачи на животі):
   • Техніка виконання: Ляжте на живіт, руки зігніть у ліктях і розташуйте долоні під плечима. Ноги випрямлені. На видиху, повільно піднімайте корпус, спираючись на руки. Лікті відведіть назад, лопатки зведіть разом, погляд спрямований вперед. Затримайтеся в цьому положенні на кілька секунд, відчуваючи розтягнення передньої поверхні тулуба та зміцнення м’язів спини. На вдиху повільно опустіться у вихідне положення.
   • Призначення: Зміцнює розгиначі спини, покращує рухливість грудного відділу хребта, розтягує передні м’язи тулуба.
2. Вправа «Кішка» (на четвереньках):
   • Техніка виконання: Станьте на коліна та долоні, розташувавши їх перпендикулярно під тазостегновими та плечовими суглобами відповідно (кут 90°). Спина пряма, голова є продовженням хребта. На вдиху повільно прогніть спину в поперековому відділі вниз, піднімаючи голову вгору, відчуваючи розтягнення м’язів живота. На видиху округліть спину, опускаючи голову вниз, підтягуючи живіт до хребта.
   • Призначення: Покращує гнучкість хребта, зміцнює м’язи кора, знімає напругу.
3. Вправа «Баланс» (Bird-Dog):
   • Техніка виконання: Вихідне положення — на четвереньках. На видиху повільно та контрольовано одночасно витягніть праву руку вперед та ліву ногу назад, утримуючи їх паралельно підлозі. Важливо зберігати рівне положення спини та таза, уникаючи скручування. Затримайтеся на кілька секунд, потім повільно поверніться у вихідне положення. Повторіть для протилежних руки та ноги.
   • Призначення: Зміцнює глибокі м’язи кора, покращує координацію та рівновагу, стабілізує хребет.
4. Вправа «Рибка» (лежачи на животі):
   • Техніка виконання: Ляжте обличчям вниз, руки витягніть вперед, ноги прямі. На видиху одночасно підніміть праву руку та ліву ногу на невелику висоту від підлоги, утримуючи голову прямо. Затримайтеся, потім опустіть. Повторіть для лівої руки та правої ноги.
   • Призначення: Зміцнює м’язи попереку та сідниць, покращує координацію.

Протипоказання та обмеження при сколіозі

Вибір фізичних навантажень при сколіозі вимагає особливої обережності, оскільки деякі види активності можуть погіршити стан хребта. При II ступені сколіозу і вище (кути Кобба від 10° і більше) категорично заборонені наступні види навантажень:

• Витяжка хребта у висячому положенні: Будь-які вправи на турніку з пасивним витягненням (вис) можуть надмірно розтягнути вже ослаблені зв’язки та призвести до нестабільності хребта. Дозволяється лише статичне витягнення лежачи або з упором, під контролем фахівця.
• Робота з гантелями, обважнювачами, штангою: Силові навантаження, особливо асиметричні або вертикальні, можуть посилити тиск на викривлений хребет і сприяти прогресуванню деформації.
• Акробатичні вправи, стрибки, інтенсивний біг: Ці види активності створюють ударні навантаження на хребет, що є вкрай небажаним при сколіозі.
  • Біг: При I ступені сколіозу біг дозволений, але має бути щадним: по гумовій або ґрунтовій дорозі, у взутті з хорошою амортизацією. При II ступені сколіозу та вище біг зазвичай не рекомендується через ударне навантаження на хребет, яке може спровокувати прогресування деформації та посилити больовий синдром.
• Скручування: Вправи, що включають скручування тулуба, можуть посилити торсію хребців та дестабілізувати хребет.

Корисні види фізичної активності

Поряд з комплексом ЛФК, існують інші види фізичної активності, які можуть бути дуже корисними при сколіозі:

• Плавання: Це один з найефективніших і найбезпечніших видів фізичної активності при сколіозі. Водне середовище забезпечує природне розвантаження хребта, що дозволяє зміцнювати м’язовий каркас без компресійного навантаження.
  • Переваги: Зміцнює м’язи спини та живота, покращує роботу дихальної системи, допомагає коригувати поставу.
  • Стилі плавання: Найбільш корисним вважається брас, оскільки він забезпечує симетричне навантаження та витягнення хребта. Менш корисні кроль та плавання на спині, хоча їх теж можна виконувати.
  • Протипоказання: Плавання протипоказано при нестабільності хребта, коли різниця кута викривлення за Коббом між положенням лежачи та стоячи перевищує 10-15°. У таких випадках висока рухливість у воді може бути небезпечною.
• Ранкова зарядка: Регулярна ранкова зарядка є чудовим засобом профілактики та підтримки м’язового тонусу. Вона має включати легкі розтяжки, вправи для зміцнення м’язів спини та живота, а також дихальні вправи.
• Кінний спорт (іпотерапія): Цей вид активності може бути корисним при I ступені диспластичного та функціонального сколіозу. Ритмічні рухи коня створюють м’який масажний ефект, покращують координацію та зміцнюють глибокі м’язи спини, але лише під контролем фахівця.
• Заняття на турніках (статичне витягнення): На початкових стадіях сколіозу можливі короткочасні виси на турніку з акцентом на активне утримання м’язового корсета, а не на пасивне розтягнення. Краще використовувати горизонтальний вис або вис з опорою на ноги.
• Бальні та художні танці: Ці види активності допомагають сформувати правильну поставу, розвинути координацію, гнучкість та гармонійно зміцнити м’язи, якщо вони виконуються під керівництвом досвідченого педагога, який враховує особливості сколіозу.
• Аквааеробіка: Як і плавання, аквааеробіка корисна для хребта, оскільки у воді знижується гравітаційне навантаження, що дозволяє виконувати вправи з меншим ризиком для хребта.

Важливо пам’ятати, що будь-яка фізична активність при сколіозі має бути узгоджена з лікарем-ортопедом та інструктором ЛФК, щоб уникнути погіршення стану та забезпечити м��ксимальну ефективність лікування.

Допоміжні методи реабілітації та профілактика сколіозу

Комплексний підхід до лікування сколіозу є запорукою успіху. Він поєднує в собі активні методи, такі як ЛФК, з пасивними та допоміжними, спрямованими на створення оптимальних умов для корекції деформації та поліпшення якості життя пацієнта.

Масаж та його роль у реабілітації

Масаж є невід’ємною частиною комплексної програми реабілітації при сколіозі, відіграючи ключову роль у підготовці м’язово-зв’язкового апарату до фізичних навантажень та посилення їх терапевтичного ефекту.

Значення масажу:

• Розслаблення спазмованих м’язів: На опуклому боці викривлення м’язи часто перебувають у стані хронічного спазму, що посилює деформацію. Масаж допомагає зняти це напруження, поліпшити кровообіг у перевантажених ділянках.
• Зміцнення ослаблених м’язів: На увігнутому боці, навпаки, м’язи слабкі та атрофовані. Масаж покращує їх трофіку, стимулює м’язові волокна, готуючи їх до активної роботи під час ЛФК.
• Поліпшення циркуляції крові та лімфи: Це сприяє кращому живленню тканин хребта, прискорює виведення продуктів метаболізму, зменшує набряклість.
• Зниження больового синдрому та стресу: Масаж має розслаблюючий та анальгетичний ефект, покращує психоемоційний стан пацієнта.
• Підготовка організму до фізичних вправ: М’язи стають більш еластичними та податливими, що робить заняття ЛФК ефективнішими та безпечнішими.

Різні техніки масажу: При сколіозі застосовуються такі техніки, як погладжування, розтирання, розминання, вібрація. Вибір конкретних прийомів та їх інтенсивність залежать від ступеня сколіозу, віку пацієнта та індивідуальних особливостей. Важливо, щоб масаж виконував кваліфікований фахівець, який розуміє специфіку деформації та принципи асиметричного впливу.

Ортопедичне корсетування

Ортопедичні корсети є важливим інструментом у консервативному лікуванні прогресуючого сколіозу, особливо у дітей та підлітків, чий кістковий ріст ще не завершений.

Застосування корсетів: Корсети застосовуються для підтримки хребта, корекції наявної деформації та запобігання її подальшому прогресуванню. Вони створюють зовнішній тиск, що протидіє викривленню.

Найбільш поширені типи корсетів:

• Корсет Шено: Це індивідуальний жорсткий корсет, який виготовляється за гіпсовим зліпком з тіла пацієнта. Він має спеціальні тиснучі зони та зони для «дихання» (розвантаження), що дозволяє здійснювати активну триплощинну корекцію.
• Бостонський корсет: Це модульний корсет, що виготовляється зі стандартних заготовок, підбирається за розміром та адаптується під пацієнта. Він переважно використовується для корекції поперекових та грудопоперекових викривлень.

Показання до корсетування: Корсетування, як правило, показано при прогресуючому ювенільному (підлітковому) ідіопатичному сколіозі з кутом Кобба від 20° до 40-45° у дітей та підлітків з незавершеним кістковим ростом. При менших кутах (до 20°) перевага надається ЛФК та спостереженню, при кутах понад 45-50° може розглядатися хірургічне втручання.

Режим носіння: Ефективність корсета безпосередньо залежить від регулярності та тривалості його носіння — зазвичай 18-23 години на добу, з перервами на гігієнічні процедури та заняття ЛФК.

Фізіотерапія та лікування положенням

Фізіотерапевтичні методи та лікування положенням доповнюють ЛФК та масаж, сприяючи зниженню больового синдрому, поліпшенню трофіки тканин та корекції деформації.

Фізіотерапія:

• Електростимуляція м’язів: Застосовується для зміцнення ослаблених м’язів на увігнутому боці викривлення, покращення їх тонусу та стимуляції нервово-м’язової провідності.
• Ультразвук: Має протизапальну, знеболюючу та розсмоктуючу дію, може застосовуватися для зменшення болю та спазмів.
• Магнітотерапія: Покращує мікроциркуляцію, обмінні процеси, має протизапальний ефект.
• Теплові процедури (парафінові аплікації, озокерит): Застосовуються для розслаблення спазмованих м’язів, поліпшення кровообігу та зняття болю.
• Водолікування (лікувальні ванни, душі): Сприяє загальному розслабленню, покращує тонус м’язів, має загартовуючий ефект.
• Грязелікування: Застосовується для поліпшення обмінних процесів, зменшення запалення.
• Електрофорез з лікарськими препаратами: Дозволяє доставляти лікарські речовини (наприклад, хондропротектори, вітаміни групи В) безпосередньо до уражених тканин, покращуючи їх трофіку та знімаючи больовий синдром.

Лікування положенням (постуральні вправи): Цей метод передбачає короткочасну укладку хворого на бік випуклою частиною викривлення на м’який валик або спеціальну подушку. Мета — пасивне виправлення деформації, розтягнення спазмованих м’язів та формування правильного положення хребта. Важливо, щоб ці процедури проводилися під контролем фахівця.

Профілактика сколіозу та гігієнічний режим

Профілактика сколіозу починається з дитинства і є безперервним процесом, що включає комплекс заходів:

1. Зміцнення м’язів спини: Регулярні фізичні вправи, плавання, заняття ЛФК з раннього віку.
2. Підтримання правильної постави: Формування звички сидіти, стояти та ходити правильно.
3. Здоровий спосіб життя: Достатня фізична активність, збалансоване харчування, відмова від шкідливих звичок.
4. Освіта суспільства: Інформування батьків, педагогів та дітей про важливість проблеми сколіозу, його ранньої діагностики та профілактики.
5. Організація робочого місця: Стіл та стілець мають відповідати зросту дитини, забезпечуючи правильне положення спини під час навчання.
6. Правильна поза під час сидіння та стояння: Уникати тривалого перебування в незручних, асиметричних позах. Рекомендується регулярно змінювати положення тіла, робити невеликі перерви для розминки.
7. Правильний сон: Використання жорсткого ліжка, ортопедичного матраца та подушки, що підтримує фізіологічні вигини хребта.
8. Контроль за вагою: Надмірна вага створює додаткове навантаження на хребет.

Всі ці заходи в комплексі допомагають не тільки запобігти розвитку сколіозу, а й підтримувати здоров’я хребта протягом усього життя. Чи варто недооцінювати важливість цих простих кроків, якщо вони можуть забезпечити здоров’я хребта на роки?

Сучасні підходи та інновації в нехірургічному лікуванні сколіозу

Еволюція медичних знань та технологій постійно вносить корективи у стратегії лікування сколіозу. Сучасна медицина пропонує широкий спектр підходів, від консервативних до високотехнологічних хірургічних, з метою максимально ефективної корекції деформації та мінімізації її наслідків.

Методика SEAS (Scientific Exercises Approach to Scoliosis)

В основі консервативного лікування сколіозу та порушень постави незмінно залишається лікувальна фізична культура, але її методики постійно вдосконалюються. Одним з яскравих прикладів такого вдосконалення є методика SEAS (Scientific Exercises Approach to Scoliosis).

Походження та суть методики: Ця методика була розроблена та науково доведена Італійським Науковим Інститутом Дослідження Сколіозу (ISICO — Italian Scientific Institute for Scoliosis). Вона являє собою не просто набір вправ, а цілісну програму, засновану на глибокому розумінні біомеханіки хребта та нейрофізіології.

Ключовий принцип: Методика SEAS тренує нейром’язові зв’язки для рефлекторної самокорекції постави в повсякденному житті. Замість пасивного виконання вправ, пацієнт вчиться активно задіювати м’язи для підтримки правильного положення хребта. Це досягається шляхом формування навички активної тривимірної самокорекції, при якій пацієнт свідомо вирівнює хребет у всіх трьох площинах, а потім закріплює це положення за допомогою ізометричних скорочень м’язів. Цей підхід забезпечує довгостроковий ефект, оскільки тіло «запам’ятовує» правильне положення і підтримує його автоматично.

Показання до застосування SEAS:

• При сколіозі I-II ступеня у дітей без показань до корсета: SEAS є ефективним методом для запобігання прогресуванню та корекції деформації на початкових стадіях.
• При високих ступенях сколіозу у дітей в доповнення до корсета: Методика допомагає зміцнити м’язи та підтримувати активну корекцію, коли пацієнт знімає корсет.
• У дорослих: Застосовується для стабілізації хребта, попередження больового синдрому та поліпшення постави, навіть якщо значна корекція вже неможлива.

Перспективні напрямки в консервативній терапії

Сучасні підходи до консервативного лікування сколіозу все більше акцентують увагу на індивідуалізованих програмах реабілітації. Це означає, що лікування не обмежується стандартними протоколами, а адаптується під унікальні особливості кожного пацієнта:

• 3D-аналіз рухів: Використання технологій для аналізу біомеханіки ходьби та рухів дозволяє точніше виявити дисбаланси та розробити цілеспрямовані вправи.
• Біологічний зворотний зв’язок (БЗЗ): Застосування пристроїв, що дають пацієнту інформацію про активність м’язів або положення хребта, допомагає краще контролювати виконання вправ та формувати правильні рухові стереотипи.
• Інтеграція психологічної підтримки: Розуміння психологічного впливу сколіозу на пацієнта та включення психологічної підтримки в програму реабілітації.
• Комплексні реабілітаційні центри: Створення спеціалізованих центрів, де пацієнти можуть отримати повний спектр послуг від ортопедів, реабілітологів, фізіотерапевтів, масажистів та психологів.

Інноваційні хірургічні методи (короткий огляд)

Незважаючи на значні успіхи консервативної терапії, в деяких випадках, особливо при неефективності консервативних методів або при прогресуванні захворювання до важких стадій (наприклад, кут понад 40° у поперековому відділі та 50° у грудному), розглядається хірургічне втручання. Сучасна хірургія хребта пропонує ряд інноваційних рішень:

1. Spinal Fusion (фіксація хребців): Це традиційний, але постійно вдосконалюваний метод, що передбачає стабілізацію та злиття (фузію) деформованих хребців за допомогою металевих конструкцій (стрижнів, гвинтів, гачків). Це забезпечує надійну корекцію та запобігає подальшому прогресуванню, але обмежує рухливість у прооперованому сегменті.
2. Імплантат ApiFix: Це менш інвазивна альтернатива традиційній фузії, що застосовується переважно у дітей з помірним сколіозом. ApiFix являє собою металеву конструкцію з гвинтами, яка імплантується вздовж хребта. Цей імплантат дозволяє коригувати викривлення поступово, за допомогою спеціальних вправ ЛФК, які пацієнт виконує після операції. Це дозволяє зберегти певну рухливість хребта.
3. Vertical Expandable Prosthetic Titanium Rib (VEPTR): Це титанові імпланти, призначені для підтримки ребер та корекції деформації грудної клітки та хребта у дітей з важкими вродженими деформаціями та синдромами, що супроводжуються порушенням розвитку грудної клітки та легенів. Особливість VEPTR полягає в тому, що ці імпланти можуть розширюватися в міру зростання дитини, дозволяючи коригувати деформацію, не обмежуючи розвиток грудної клітки та легень.

Ці інноваційні методи підкреслюють прагнення до мінімізації інвазивності, збереження рухливості хребта та забезпечення оптимального розвитку пацієнтів, особливо дітей. Вибір між консервативним та хірургічним лікуванням, а також конкретної методики, завжди здійснюється мультидисциплінарною командою лікарів, з урахуванням індивідуальних особливостей та прогнозу.

Висновок

Дослідження проблеми сколіозу розкриває її як багатогранне, складне захворювання опорно-рухового апарату, що вимагає системного та інтегрованого підходу. Від чіткого визначення сколіозу як триплощинної деформації хребта до глибокого розуміння його етіології та патогенезу через призму множинних теорій (м’язової, нервової, сполучнотканинної, генетичної) та трифакторної моделі І.А. Мовшовича, ми бачимо, наскільки важливим є комплексний погляд на це захворювання. Класифікація сколіозу за походженням, формою та локалізацією, а також детальна градація ступенів за Коббом, є ключовими для точної діагностики та прогнозування.

Критична роль у боротьбі зі сколіозом відводиться ранній та точній діагностиці. Сучасні клінічні та інструментальні методи, доповнені інноваційними непроменевими підходами, такими як комп’ютерно-оптична діагностика та сколіометрія за Буннелем, дозволяють не тільки виявити деформацію на початкових етапах, але й детально оцінити її характер та динаміку. Розуміння факторів ризику, від генетичної схильності до способу життя, дає можливість розробляти ефективні профілактичні стратегії.

Центральне місце в консервативному лікуванні сколіозу займає лікувальна фізична культура (ЛФК). Її принципи індивідуального підходу, регулярності, поступовості та цілеспрямованої корекції м’язового дисбалансу є фундаментальними. Спеціально розроблені комплекси вправ, що поєднують зміцнення та розтяжку м’язів, а також обґрунтовані рекомендації щодо допустимих фізичних навантажень та суворих протипоказань, дозволяють максимально ефективно використовувати потенціал ЛФК для корекції та стабілізації хребта.

Допоміжні методи реабілітації, такі як масаж, ортопедичне корсетування, фізіотерапія та лікування положенням, не тільки посилюють ефект ЛФК, але й створюють оптимальні умови для відновлення. Адекватна профілактика, що включає формування правильної постави, організацію робочого місця та здоровий спосіб життя, є необхідним елементом збереження здоров’я хребта.

Завершуючи, слід підкреслити, що постійний розвиток медичних технологій, таких як методика SEAS, яка тренує нейром’язові зв’язки для активної самокорекції, а також інноваційні хірургічні рішення, відкривають нові горизонти в лікуванні сколіозу. Перспективи подальших досліджень лежать у поглибленні розуміння генетичних та нейрофізіологічних механізмів, розробці ще більш персоналізованих програм реабілітації та інтеграції передових технологій у клінічну практику. Комплексний, науково обґрунтований та пацієнтоорієнтований підхід — це шлях до ефективної профілактики, корекції та реабілітації при сколіозі, що дозволяє значно покращити якість життя мільйонів людей.

Список использованной литературы

1. Андрианов, В. А. Заболевания и повреждения позвоночника у детей и подростков / В. А. Андрианов, Г. А. Балуев, В. В. Садофьева. – Ленинград : Медицина, 1985.
2. Бородин, Л. А. Занятия плаванием при сколиозе у детей и подростков : Кн. Для учителей. Из опыта работы / Л. А. Бородин, Р. Д. Назарова. – Москва : Просвещение, 1988.
3. Герцен, Г. И. Реабилитация детей с поражения опорно-двигательного аппарата в санаторно-курортных условиях / Г. И. Герцен, А. А. Лобенко. – Москва : Медицина, 1989.
4. Готовцев, П. И. ЛФК и массаж / П. И. Готовцев, А. Д. Субботин, В. П. Селиванов. – Москва : Медицина, 1987.
5. Казьмин, А. И. Сколиоз / А. И. Казьмин, И. И. Кон, В. Е. Беленький. – Москва, 1981.
6. Каптелин, А. Ф. Восстановительное лечение (ЛФК, массаж и трудотерапия) при травмах и деформациях опорно-двигательного аппарата. – Москва : Медицина, 1969.
7. Корнева, А. Ф. Применение специальных гимнастических комплексов для коррекции осанки у детей // Развитие массовой физической культуры и олимпийского движения: Пед. доклад. – Великие Луки, 1995.
8. Ловейко, И. Д. ЛФК при заболеваниях позвоночника у детей / И. Д. Ловейко, М. И. Фонарев. – Ленинград : Медицина, 1988.
9. Попов, С. Н. ЛФК. – Москва : Физкультура и спорт, 1988.
10. Соснина, В. Ю. Коррегирующая ритмическая гимнастика при нарушениях осанки. – Киев : Радян. школа, 1990.
11. Чаклин, В. Д. Сколиоз и кифозы / В. Д. Чаклин, Е. А. Абальмасова. – Москва : Медицина, 1973.
12. Шорин, Г. А. Методика консервативного лечения сколиоза в отделениях лечебной физкультуры / Г. А. Шорин, Г. И. Попова, А. Чухарева. – Омск, Челябинск, 1990.
13. Что такое сколиоз? Причины, симптомы и методы лечения | Справочник Здоровья. URL: https://sprav.health/chto-takoe-skolioz (дата обращения: 21.10.2025).
14. Сколиоз — Проблемы — Флеболайф. URL: https://phlebolife.ru/problemy/skolioz (дата обращения: 21.10.2025).
15. ЛФК при сколиозе: практическое руководство по лечению и реабилитации. URL: https://medihost.ru/article/lfk-pri-skolioze-prakticheskoe-rukovodstvo-po-lecheniyu-i-reabilitatsii (дата обращения: 21.10.2025).
16. ДИАГНОСТИКА И ЛЕЧЕНИЕ СКОЛИОЗА У ДЕТЕЙ. URL: https://rsmu.ru/fileadmin/templates/PDF/Faculties/Pediatric_Faculty/Traumatology_and_Orthopedics/diagnostika-i-lechenie-skolioza-u-detej.pdf (дата обращения: 21.10.2025).
17. Комплекс упражнений ЛФК при сколиозе — АКТИВ ЦЕНТР. URL: https://active-center.com.ua/stati/kompleks-uprazhnenij-lfk-pri-skolioze (дата обращения: 21.10.2025).
18. Гимнастика, ЛФК и комплекс лечебных упражнений при сколиозе. URL: https://www.orto-mir.ru/gimnastika-lfk-i-kompleks-lechebnyx-uprazhnenij-pri-skolioze/ (дата обращения: 21.10.2025).
19. Степени сколиоза: классификация Кобба и Чаклина — Доктор Боголюбов. URL: https://bogolubov.com/blog/stepeni-skolioza/ (дата обращения: 21.10.2025).
20. Какие упражнения и виды спорта полезны при сколиозе? — Клиника «Тибет». URL: https://tibet-medicine.ru/bolezni/iskrivleniya-pozvonochnika/skolioz/uprazhneniya-pri-skolioze (дата обращения: 21.10.2025).
21. Сколиоз — степени, причины, симптомы, признаки, диагностика, лечение, профилактика у детей и взрослых — Поликлиника.ру. URL: https://www.polyclinika.ru/meditsinskie-stati/skolioz/ (дата обращения: 21.10.2025).
22. Сколиоз: причины, классификация и лечение | Блог ММЦ Клиника №1 Люблино, Москва. URL: https://klinika1.com/blog/skolioz-prichiny-klassifikaciya-i-lechenie/ (дата обращения: 21.10.2025).
23. ЛЕЧЕБНАЯ ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА ПРИ СКОЛИОЗЕ У ДЕТЕЙ — РНПЦ радиационной медицины и экологии человека. URL: https://rmec.by/sites/default/files/lib/lekcii/lfk-pri-skolioze-u-detei.pdf (дата обращения: 21.10.2025).
24. Лечебная физкультура при сколиозе — Клиника осанки. URL: https://klinikaosanki.ru/lechebnaya-fizkultura-pri-skolioze (дата обращения: 21.10.2025).
25. Медицинская реабилитация при сколиотических деформациях — Цыкунов — Вестник восстановительной медицины. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/meditsinskaya-reabilitatsiya-pri-skolioticheskih-deformatsiyah (дата обращения: 21.10.2025).
26. Классификация сколиоза — Центры Дикуля. URL: https://dikul.net/articl/skolioz/klassifikatsiya-skolioza (дата обращения: 21.10.2025).
27. Сила в движении: физическая активность при сколиозе — Prizma. URL: https://prizma-med.ru/blog/fizicheskaya-aktivnost-pri-skolioze/ (дата обращения: 21.10.2025).
28. ЛФК при сколиозе 2 степени: комплекс эффективных упражнений | Блог Древмасс. URL: https://drevmass.ru/blog/lfk-pri-skolioze-2-stepeni-kompleks-effektivnykh-uprazhneniy/ (дата обращения: 21.10.2025).
29. Сколиоз — Медицинский центр ТИГРЕНОК. URL: https://tigrenok.pro/skolioz (дата обращения: 21.10.2025).
30. Лечение сколиоза: методы, эффективность и реабилитация — Devon Medical. URL: https://devonmedical.ru/blog/lechenie-skolioza-metody-effektivnost-i-reabilitatsiya (дата обращения: 21.10.2025).
31. Противопоказания при сколиозе к физическим нагрузкам — ЗдравКлиник. URL: https://zdravklinika.ru/protivopokazaniya-pri-skolioze-k-fizicheskim-nagruzkam/ (дата обращения: 21.10.2025).
32. Сколиоз: симптомы, причины, диагностика и лечение — Энергия здоровья. URL: https://energy-health.ru/bolezni/skolioz/ (дата обращения: 21.10.2025).
33. Современные методы лечения сколиоза: малоинвазивные операции и новые виды корсетов. URL: https://cliniclin.ru/sovremennye-metody-lecheniya-skolioza-maloinvazivnye-operacii-i-novye-vidy-korsetov/ (дата обращения: 21.10.2025).
34. ОСОБЕННОСТИ ЗАНЯТИЙ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРОЙ ПРИ СКОЛИОЗЕ — КиберЛенинка. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/osobennosti-zanyatiy-fizicheskoy-kulturoy-pri-skolioze (дата обращения: 21.10.2025).
35. СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К ФИЗИЧЕСКОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ СКОЛИОЗОВ ПОЗВОНОЧНИКА У БОЛЬНЫХ — КиберЛенинка. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/sovremennye-podhody-k-fizicheskoy-reabilitatsii-skoliozov-pozvonochnika-u-bolnyh (дата обращения: 21.10.2025).
36. Этапы развития сколиоза — основные симптомы и причины болезни — Палиха. URL: https://palikha.ru/stati/etapy-razvitiya-skolioza-osnovnye-simptomy-i-prichiny-bolezni/ (дата обращения: 21.10.2025).
37. Сколиоз. Виды сколиоза. Лечение сколиоза, симптомы, причины, диагностика — Центры Дикуля. URL: https://dikul.net/articl/skolioz/skolioz-vidy-skolioza-lechenie-skolioza-simptomy-prichiny-diagnostika (дата обращения: 21.10.2025).
38. Инновационные методы лечения сколиоза у детей. BookingHealth. URL: https://bookinghealth.ru/lechenie/ortopediya-travmatologiya/innovacionnye-metody-lecheniya-skolioza-u-detej.html (дата обращения: 21.10.2025).
39. ЗАНЯТИЯ ПЛАВАНИЕМ ПРИ СКОЛИОЗЕ — Репозиторий УО «Гомельский государственный университет имени Франциска Скорины». URL: https://elib.gsu.by/bitstream/123456789/22648/1/4.pdf (дата обращения: 21.10.2025).
40. SEAS – методика гимнастики для лечения сколиоза. URL: https://centr-reabilitacii.ru/seas-metodika-gimnastiki-dlya-lecheniya-skolioza.html (дата обращения: 21.10.2025).
41. ВЛИЯНИЕ ЛФК И ПЛАВАНИЯ НА ДЕТЕЙ МЛАДШЕГО ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА СО СКОЛИОЗОМ — КиберЛенинка. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/vliyanie-lfk-i-plavaniya-na-detey-mladshego-shkolnogo-vozrasta-so-skoliozom (дата обращения: 21.10.2025).